Минулого тижня під час виступу в Українському жіночому конгресі я водночас була і представницею великого бізнесу,  і представницею Фонду Ріната Ахметова, адже входжу до наглядової ради. Тобто бачу ситуацію з подоланням епідемії коронавірусу з двох боків.

По-перше, я дійсно вважаю, що країна досить непогано пройшла перший етап карантинної кризи, і мені здається, що і державі, і бізнесу, і неурядовому сектору є чим пишатися. І це дуже важливо, в тому числі для психологічного здоров’я, відмічати, що ми молодці і ми впоралися.

По-друге, я хочу сказати, що це стало можливим виключно тому, що сталася дуже рідкісна для України річ – ми об’єдналися. І в цьому єднанні, в цьому слові «разом» є дуже багато філософського змісту, якого бракує Україні, бракує і в бізнесі, і в державному секторі, і в неурядовому секторі. За цей час, ми як фундація мали і все ще маємо спільні проекти з Міністерством охорони здоров’я, і це дуже плідна співпраця. Тобто ми працюємо день в день у такому діалозі щодо того чому вчити лікарів, як їх краще захищати, яке саме обладнання треба надати. Ми дуже плідно працюємо з Міністерством цифрової трансформації, тому що ми разом створюємо діджитальний контент в тому числі для малого та середнього бізнесу. Ми ефективно співпрацюємо з обласними та державними адміністраціями.

На зустрічі у Президента 16 березня було вирішено, що ми відповідаємо, як великий бізнес, за 4 області: Львівська, Івано-Франківська, Донецька, Луганська. Крім того ми дуже активно беремо участь у роботі антикризових штабів у Харківській, Дніпропетровській та Запорізькій областях. Ми  маємо що порівнювати. На самому початку Львівська область була наймобілізованіша та найдосвідченіша, але досить швидко інші регіони перейняли та вибудували власні моделі. І станом на тепер я не можу сказати, що є якась область, яка є піонером і робить все вперше, і потім інші переймають досвід. Дійсно є конкуренція, є певні ревнощі, але дуже багато робиться разом.

Щодо ролі бізнесу, то він відіграє дуже велику роль. Тому що держава –  це досить інертна така система. І навіть коли держава розуміє, що робити, для того щоб це зробити тут і зараз, їй потрібна співпраця з бізнесом, тому що бізнес може зробити якісь речі, які держава просто не може. Тому що в неї не має таких механізмів або в неї немає такої експертизи, тому що це негнучка система.

Тому, з моєї точки зору, головна роль великого бізнесу на першому етапі кризи – бути мобільним партнером, швидким, гнучким, і підставляти своє плече не там де держава не змозі, а де вона ще не змозі, але з часом впорається.

Друге – наш великий бізнес, зокрема «Метінвест», відмовився від пільг на сплату певних податків, тому що ми розуміємо, що для окремих територій наші податки є майже єдиним джерелом. Держава надає таку можливість бізнесу і каже: «Якщо тобі дуже погано – не сплачуй 2 -3 місяці», але ми розуміємо, що якщо ми 3 місяці не будемо платити податки – буде дуже погано і медикам, і вчителям, і іншим бюджетникам.

В нас є бізнес, який не може зупинитися, і в енергетиці ми запровадили безпрецедентні рішення: у нас був вахтовий метод, коли люди буквально жили на електростанціях аби вони не захворіли, інакше країна залишилась би без електроенергії і це не перебільшення.

Це дуже велика задача: не втратити робочі місця, зберегти зарплату, тому що ми розуміємо, що великий бізнес дає економіці гроші, а малий бізнес дає економіці зайнятість. Тобто це дві принципово різні функції і працюють вони лише в симбіозі.

Свій виступ я закінчила ось чим: зараз інформації навколо нас багато, але дуже мало такої, яка доходить до людей крізь цю інформаційну кому. І карантин це тільки посилив.

Ми дуже багато працювали і працюємо з системою охорони здоров’я. І я дуже вражена тим, що майже 20 відсотків медичних працівників отримали підтвердження діагнозу COVID, і ці лікарі переважно жінки, але про це мало кажуть. І ми були так вражені цією статистикою, що дуже велику частину допомоги з 300 мільйонів гривень, які ми виділили на боротьбу з пандемією, спрямували на те щоб захистити лікарів і медичних працівників.