В Україні станом на жовтень зареєстровано близько 30 тисяч електромобілів. Найбільше – в столиці (понад 6,7 тисяч). За останні три роки кількість електрокарів у країні зросла учетверо. Такий ріст досягнутий переважно завдяки “першопрохідцям” – людям, які з ентузіазмом сприймають інновації, прагнуть отримати нові відчуття від керування автомобілем, розуміють важливість турботи про довкілля. Загалом на українських дорогах 10,5 млн автомобілів. Тож очевидно, що називати електромобільний транспорт масовим, навіть попри стрімке зростання його кількості, ще зарано.

Щоб це змінити, держава пропонує стимулювати розвиток електротранспорту. Так, Національна транспортна стратегія до 2030 року передбачає збільшення частки електрокарів до 75%. На досягнення цього показника працюватимуть як пільги, так і заборони.

Зокрема, може бути припинене ввезення з-за кордону автомобілів із двигунами внутрішнього згоряння (ДВЗ). Таку пропозицію оприлюднило Міністерство інфраструктури. Згідно з нею, заборонити ввезення автівок із ДВЗ можуть поетапно, починаючи вже з 2027 року.

Один із основних стримувальних факторів для електрифікації транспорту в нашій країні – невеликий вибір моделей на ринку автівок без ДВЗ.

Якщо ви середнього достатку та задумувалися про придбання машини цього року, то що ви бачили? Широкий асортимент бензинових та дизельних авто. А скільки доступних електромобілів?

Це тільки вживані, завезені з-за кордону автівки. Поки пропозиція невелика, але за 2-3 роки, коли моделі гольф-класу з’являться в масовому виробництві та продажу, ситуація зміниться.

Ще одна з важливих умов для розвитку електротранспорту – це доступ до електромережі, тобто можливості зручно та швидко зарядити свій автомобіль у потрібний час.

У 2020-му в світі кількість зарядних станцій перевищила 1 млн, у нашій країні їх близько 4 – 4,5 тисяч. Пристрої активно встановлюються на великих автомагістралях, що робить можливими міжміські подорожі на електрокарах, ще кілька років тому практично недоступні українцям.

На поповнення батареї на станції потужністю 50 кВт потрібно в середньому всього 30 – 40 хвилин. У мережі YASNO E-mobility 29 таких швидкісних станцій у Києві, Дніпрі, Харкові та на трасах у напрямках від столиці до Одеси, Львова й Харкова.

Росте кількість станцій і у містах: найчастіше вони з’являються біля ТРЦ, супермаркетів, офісів, у житлових комплексах. Зважаючи на розвиток електромобільного транспорту, багато невеликих бізнесів встановлюють обладнання для його заряджання біля своїх закладів, аби отримувати додаткових дохід.

Та все ж кожному власнику електромобіля варто замислитися про заряджання вдома. В продажу є обладнання змінного струму, яке можна розмістити, наприклад, у приватному будинку. А якщо додатково встановити двозонний лічильник, то заряджання з 23:00 до 7:00 буде ще й удвічі дешевшим завдяки “нічному” тарифу на електроенергію для населення.

Тож якщо стримувальні фактори поступово мінімізуються та масове розповсюдження електромобілів – це лише питання часу, чи готові українські електромережі до збільшення навантажень?

Насправді вже зараз із кожним роком росте споживання електроенергії у житлово-комунальному сегменті. Цю тенденцію прискорила пандемія COVID-19. Використання електроенергії домогосподарствами України з початку карантину в середньому на рік збільшилось приблизно на 15%.

На думку науковців, четверо з п’яти людей на планеті у 2030 році житимуть у великих містах. Їхнє забезпечення електроенергією та водою стане одним з головних завдань. Паралельно зростає прагнення використовувати великі обсяги енергії з поновлюваних джерел.

Для забезпечення “розумних” міст майбутнього електроенергією потрібні інтелектуальні електромережі, що мають поєднувати різні джерела енергії (в тому числі поновлювані), бути максимально цифровими, забезпечувати різноманітні тарифи для споживачів та самовідновлюватися автоматично, без допомоги фахівців. Українські енергетики поступово впроваджують смарт-системи, але це потребує часу.

Для виробників електроенергії електрокари – це дуже корисний споживач, оскільки вони можуть забезпечити завантаження мережі та попит на кіловат-години вночі, зменшивши потребу в маневруванні.

Так, для цього потрібні великий масштаб та проникнення автівок без ДВЗ у повсякдення. Але “зелене світло” електрифікації транспорту вже фактично дано, тож і пропозиція як енергетиків, так і операторів зарядних станцій однозначно відповідатиме збільшеному попиту.