Сьогодні можна нарешті заявити – перший етап реконструкції костелу Святого Миколая завершено. 

Протиаварійні роботи, а по суті – ліквідація наслідків пожежі, були виконані виключно за кошти благодійників, а також в рекордні для таких великих державних проектів терміни, менш ніж за півроку. 

Як це відбувалося і чому я вважаю таку взаємодію бізнесу та держави свідченням переходу до нової сучасної моделі управління суспільством – розповідаю.

Об’єднання навколо біди

Півроку тому, ввечері 3 вересня 2021 року, країною розлетілася новина: у Києві палає костел Святого Миколая. Унікальна будівля, яка, без заперечення, є окрасою міста.

Ближче до опівночі пожежу вдалося ліквідувати, утім наслідки були досить сумними: вогонь знищив прекрасне внутрішнє обрамлення та орган Національного дому органної та камерної музики України.

Варто сказати, що костел багато в чому унікальний – це одночасно й світська, й релігійна будівля.

Юридично і фактично це зал камерної та органної музики, проте тут відбуваються богослужіння римсько-католицької церкви. Адже початково будівля створювалася саме як костел.

Також це єдина в Україні будівля в неоготичному стилі. І ось ця понад 100-річна пам’ятка національної історичної та культурної спадщини могла бути втрачена.

Але далі стався безпрецедентний випадок: за кілька днів український бізнес спільно зібрав понад 25 мільйонів гривень на відновлення Костелу.

Треба віддати належне: і хоча українське суспільство в основі своїй пасіонарне, це був чи не перший випадок об’єднання бізнесів навколо збереження об’єктів культури.

Гроші зібрали за 3 дні, ремонт – 5 місяців

Чи варто говорити, що довіра бізнесу та приватних благодійників до державних установ вкрай низька? І зазвичай ті, хто жертвує власні кошти, вимагають ефективного використання?

Держава – важкий і неповороткий управлінець, а в українських реаліях багато в чому і корумпований. Та окрім цього, треба розуміти, що з подібними складними проектами головний балансоутримувач – Національний дім органної музики – просто не стикався.

Є, звичайно, тендерний комітет, але хто перевірить якість складеного кошторису? Адже закупівля послуг з проектування безмежно відрізняється від закупівлі стільців.

Є технічні фахівці, але чи знаються вони на специфіці ремонтних робіт?

Як убезпечитися від ризиків про “довго, дорого та неякісно”?

Усі ці ризики розуміли обидві сторони. І варто відзначити, що і представники бізнесу хотіли максимальної відкритості, і міністерство культури та працівники костелу цього прагнули.

Бізнесу було важливо знати, куди йдуть його гроші.

Отже, компромісним варіантом стало створення робочої групи, до якої увійшли представники міністерства культури та інформаційної політики, представники костелу, релігійної громади та представники бізнесу.

Варто зауважити, що робоча група не керувала процесом і не мала можливості змінювати рішення, які приймала держава та національний дім органної музики.

Наше завдання – контролювати цільове використання грошей та пришвидшувати процеси там, де це можливо.

Тут, мабуть, без перебільшення, лідерська роль була у юриста Масі Найєма. Він з командою юридичної компанії “Міллер” взяв на себе не лише координацію інтересів усіх бізнесів, що вирішили допомогти, але й багато допомагав робочій групі на кожному етапі: аналіз документів, пошук альтернативних підрядників, юридична оцінка договорів і багато-багато чого іншого.

Хронологічно останні 5 місяці виглядали так. Спочатку висновок Державної служби з надзвичайних ситуацій – це базовий документ, який визначав реальний стан будівлі та дозволяв скласти кошторис на протиаварійні роботи.

Далі був розроблений проект робіт, згодом він пройшов державну експертизу.

Наступний крок – закупівля ремонтних робіт – пройшов за пришвидшеною процедурою, без оголошення тендеру, по переговорній процедурі. У разі надзвичайних обставин закон дозволяє йти таким чином.

Отже, реальні фізичні роботи на об’єкті розпочались на початку грудня. Близько трьох місяців для підготовки експертиз, документів, перевірок. Для бізнес-процесів – це достатньо довго, для державних – мегашвидко.

Перший етап ремонту – протиаварійні роботи (ліквідація наслідків пожежі) – повністю профінансував бізнес.

Наразі внутрішня частина приміщення відчищена від пожежної сажі, відновлені надзвичайної краси вікна, підлога та демонтовані навісні аварійні конструкції, відремонтовано електричну систему і, врешті, систему опалення.

Відремонтовано діючу систему пожежогасіння, а одна технологічна компанія власним коштом обіцяє встановити свою нову систему безпеки.

Далі – роботи з реставрації, отже, приведення костелу до його первинного вигляду. Попередньо, в Міністерстві культури та інформаційної політики кажуть, що ці роботи мають закінчити до 1 червня.

Точка зльоту

Сказати, що все йшло гладко і ми завжди розуміли кроки державних управлінців – ні, це було б неправдою.

Для нас не був очевидним вибір тих підрядників, що брали участь у протиаварійних роботах.

Терміни здачі об’єкта зсувались, а звітні документи іноді доводилось буквально вимагати.

Та чи може проект відновлення костелу Святого Миколая стати відправною точкою взаємодії між державою та бізнесом? Так, і про це вже говорять у робочій групі.

Бізнес показав, як швидко може виділити кошти, об’єднатися та почати працювати. Питання у тому, чи готова сама держава дотримуватися правил бізнесу: коли виділені кошти витрачаються ефективно та прозоро, а процеси комунікуються вчасно та відкрито.